19 листопада у боях з окупантами загинув наш земляк, уродженець селища Петропавлівка, стрілець-санітар 3-ї штурмової бригади першого батальйону Іванов Сергій Олександрович.
Йому було 39 років…
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
Народився Сергій Іванов у селищі Петропавлівка 5 травня 1985 року. Зростав, навчався у школі і як згадує його рідна сестра Тетяна, до 7-го класу навчався на «відмінно».
– За віком я менша за свого брата на два роки, – говорить Тетяна.-Проте завжди якось так у житті виходило, що відчувала себе старшою. Скільки пам’ятаю Серьожу: завжди він перед моїми очима постає чуйним, веселим, енергійним. Дуже любив грати у футбол,фанатів від гри. Він називав мене «сеструха» і вкладав у це слово всю свою турботу рідного мені по крові чоловіка, близької для мене людини.
Коли хлопцеві минав 13-й рік, у родині сталося горе : помер батько. З відчуттям цієї страшної втрати родина продовжувала жити. Мама Інна Вікторівна практично все своє життя пропрацювала у Петропавлівській лікарні : спочатку в пологовому будинку, а потім, після його закриття робила прибиральницею. Згодом влаштувалась на шахту, в обслуговуючий персонал.
Син Сергій після закінчення навчання в Петропавлівському ПТУ, працював на різних роботах : на териконі, підробітках. Тривалий час родина тримала велике домашнє господарство : вирощували свиней, утримували корів, бичків.
На фронт чоловік пішов у травні 2024 року. Проходив спершу відповідне навчання. А згодом вже у складі штурмової бригади брав участь у боях на території Ізюмщини Харківської області.
– 10 листопада він подзвонив мені з чужого номера о-пів на першу ночі, – розповідає сестра Тетяна.- Потім він зателефонував і мамі. Звичайна розмова була. Хто ж тоді знав, що ми спілкувалися із Серьожою востаннє?
Під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області, солдат Сергій Іванов загинув.
У нього були плани на мирне життя: разом зі своєю цивільною дружиною Тетяною вони планували побратися, виховувати разом шестирічного сина Богдана.
Він устиг побачити онука своєї рідної сестри Тетяни Дениса.
Родина, як і вся громада оплакує свого Героя, мужнього і вірного сина України, який віддав життя за Батьківщину.
