Володимир Євтихійович Грицун народився 8 березня 1930 року в селі Верхній Токмак Чернігівського району Запорізької області в селянській сім’ї.
Перед війною в 1941 році помер батько, а на руках матері, Феодосії Фадіївни, ще були брат Олександр та сестра Віра. Тому у дванадцять років Володимир почав працювати у колгоспі «Вільна праця» нарівні з дорослими. Після війни треба було продовжувати вчитися. Найближчим до домівки було село Обіточне, де відновлював свою роботу сільськогосподарський технікум Міністерства радгоспів УРСР. В 1945 році Володимир з братом стали його учнями.
В 1948 році після закінчення технікуму молодого спеціаліста направили в Петропавлівський район дільничним агрономом Петропавлівської МТС. Володимир працював чесно й самовіддано. Згодом закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут (1956 р.), отримав направлення знову ж таки в Петропавлівський район. Дізнавшись, що Володимир Грицун здобув інститутську освіту, перший секретар Петропавлівського райкому партії Єгор Якимович Годун сказав йому: «Їдь, синок, в обком партії до Андрія Павловича Кириленка (згодом секретар ЦК КПРС), є думка поставити тебе головою колгоспу «Червоний партизан» у селі Троїцьке. Так Володимир Євтихійович потрапив в число тридцятитисячників, які виконували важливу державну програму «Кадри – селу!».
У 26 років Володимир Євтихійович став наймолодшим головою колгоспу Петропавлівщини, яким керував 33 роки. З кожним днем формувався авторитет молодого керівника. Де б не був, швидко згуртовував навколо себе однодумців, готових робити справи корисні селу, суспільству. Грицун Володимир Євтихійович був лідером по життю, повним ідей, енергії. Молодий голова не шкодував здоров’я для достатку рідного господарства. Він дбав про заготівлю лісоматеріалів, ракушняку. Десятки вагонів з будматеріалами, магістральними трубами для колгоспу постійно прибували на станцію Брагинівка.
Широкого розвитку набуло в селі будівництво житла та виробничих і культурно-побутових приміщень, доріг з твердим покриттям. Сорок кілометрів водоводу проклали вулицями Троїцького. Були освітлені вулиці села. Природний газ прийшов в будинки. Селяни пишалися своїм керівником. За будівництво школи колгоспним коштом – Грицуну Володимиру Євтихійовичу присвоєно звання «Відмінник народної освіти». Колгопними коштами було збудувано будинок для людей похилого віку, створивши затишок самотнім людям села Троїцьке і навколишніх сіл.
Старші колеги – Григорій Антонович Комаревський з «Дружби», Іван Семенович Половий з «Авангарда», Володимир Іванович Колєснік з «Комуніста», Іван Федорович Ляшенко з радгоспу «Дніпропетровський» непомітно для себе згуртувалися навколо Володимира Євтихійовича. Це був локомотив, котрий привозив у села району добробут. За ним тяглися й інші керівники.
Районні наради рільників та тваринників, обласні семінари в більшості проходили на базі колгоспу «Червоний партизан». З ініціативи Грицуна В.Є. та Міхна О.П.,головного лікаря районної лікарні, «Дніпросільбуд» розпочав будівництво нового корпусу районної лікарні.
Понад пів віку трудився Володимир Євтихійович Грицун на землі, за що удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора та трьох медалей. Він не зрадив степовим просторам, довго продовжував жити в рідному селі Троїцьке, у скромному будинку, куди заселився більше пів століття тому.
За матеріалами книги «100 славетних імен Петропавлівщини»
