Лише на декілька годин повернувся додому Віктор Лященко. Повернувся, щоб навіки відійти у засвіти. Повернувся у труні, покритій прапором України. Так прощаються з Героями.
Вкотре мама звертається до сина, обіймаючи домовину.
-Аби могла взяти тебе на руки, то винесла б з будь-якого пекла… Та хіба ж я так хотіла зустріти?! Ти ж завжди мене заспокоював, запевнював, що все буде добре, прохав мене: «Тримайся, мамо!» І я ж тобі вірила, синочку. Чому ж зараз ти мовчиш? Чому не відповідаєш? Не можу до тебе доторкнутися, обійняти… Це неправильно… Неправильно…
На рідному подвір’ї тиша. Похилилися трояндові кущі біля будинку. Сумом оповитий дім. Лише пташки дзвінко щебечуть, не відаючи, яке велике горе прийшло до цього двору.
Тут виростав Віктор, тут будував свою сім’ю, звідси пішов воювати. Добрими словами згадують Віктора земляки.
Валентина Іванівна Іванченко, вчителька Віктора:
-Знаю Вітю з дитинства, син моєї колеги. Спокійний, трудолюбивий, ввічливий, вихований. Ніколи ні від кого слова про нього лихого не чула. Завжди був старанним у школі. Мав багато друзів.
До двору йдуть і йдуть односельці, друзі, товариші, вчителі і однокласники. Йдуть із квітами і вінками. Підходять і схиляють голови у мовчазній скорботі. Лише слова матері чути у цій тиші. Остання розмова з сином. Не може надивитися на портрет, де він посміхається. Ніби і зараз підбадьорює маму та заспокоює.
Поряд дружина Віктора Марія, яку обняли діти й підтримують її. Син Сергій – студент, дорослий юнак. Донька Ліза перейшла до 11 класу. Тато пишався своїми дітьми.
Підтримати товариша підходять однокурсники Сергія, обіймають подружку Лізу однокласниці. Після робочої зміни приїхали шахтарі з ШУ Дніпровське, з якими працював Віктор.
Здається, все село прийшло до двору загиблого Героя. Односельці стояли у дворі і обабіч понад дорогою.
Відспівував загиблого Воїна військовий капелан Православної Церкви України. Траурна хода пройшла вулицями села Дмитрівки через автотрасу до сільського кладовища.
Останні слова прощання, прощальні постріли військових. Від військової частини, де воював Віктор, передали прапор.
Народився Віктор Лященко 16 січня 1983 року в селі Дмитрівка. 3 березня 2023 року був призваний на військову службу. Служив кулеметником 2-го стрілецького відділення, 2-го стрілецького взводу, 2-ї стрілецької роти.
Загинув Герой 25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, в районі населеного пункту Роздорівка Бахмутського району Донецької області.
Світла пам’ять Герою!
Співчуття рідним та близьким
