Ні! Молоді повинні жити!
Сади садити і дітей ростити.
Вирощувати хліб, дім будувати.
Повинні жити! Жити! Не вмирати!
Спускатись в шахту і стрічать світанки,
Весняні ночі обіймать до ранку.
Весілля славно й гучно відгуляти
І діток славних милих мати!
Ні! Юні не повинні помирати!
Хто має право цвіт землі вбивати!
І землю нашу нищить світанкову,
Яку плекали ми в любові.
Війна так підло у наш дім ввірвалась,
Життя твоє від кулі обірвалось…
І сонце згасло, небо і зірки!
Схилились в задумі віки.
Загинув у боях за Україну,
За землю рідну і єдину!
Село Хороше тужить за тобою,
Ти нас від ворога закрив собою.
Херсонщина вклоняється тобі!
Вся Україна нині у журбі.
Ридає-плаче за найкращим сином,
Що ангелом у небеса полинув!
Полинув ангелом, залишив маму й тата.
Близьких і рідних, бабусів і брата.
Товаришів і друзів-побратимів,
Свою шахтарську всю родину.
Тепер Артем став у небесне військо.
Навіки поряд - близько-близько!
Як небо вічне і високе!
Злетів за хмари ясен Воїн-сокол!
Загинув… Та не пішов у забуття!
За нас із вами він віддав життя!
Щоб шахти працювали й колосилось поле,
Щоб землю нашу ворог не топтав ніколи.
Щоб хлопчики росли не для війни,
Щоб України доньки і сини.
Країну нашу гідно й швидко відбудували
Й життя квітуче й вільне мали!
Прости нас, хлопчик, Воїн Світла.
Твоєї долі квітка так і не розквітла.
Ми всі в боргу перед тобою,
Спокійно спи,
Артьомка,
Тьома,
наш Герою!
Автор @Ларченко Ю.
