Ольга Ліпатнікова, директор ФГ «Олімп», продовжує сільськогосподарську справу свого батька
Ольго Олександрівно, Ви перейняли благородну справу від свого тата – шанованого хлібороба нашого краю Калимана Олександра Миколайовича. Вам, як жінці, важко було брати на себе таку відповідальність?
Ні, не важко. Відчувала підтримку від колективу, від мого чоловіка Олексія від самого початку. Наше товариство – це родинна справа, яку я продовжую на честь свого батька. Іншої професії, чесно кажучи, я й не уявляю, адже більше десяти років працюю у сфері сільського господарства. Розпочинала працювати під керівництвом тата. Саме він навчив мене усім тонкощам хліборобської справи. Я вчилася на його прикладі.
Не боялися все розпочинати самотужки?
Справа хлібороба – відповідальна і непроста! Продовжити діяльність, яку розпочав мій тато, потребує наполегливої праці. Я дуже вдячна своїй команді, яка підтримувала та підтримує мене. Є поняття таке – підтримка родини і підтримка колективу. Найважче для мене було навчитися приймати керівні рішення, адже до цього всі справи вів батько. Але, на щастя, все вийшло! Ми з працівниками «Олімпу» об’єдналися в одну команду і почали працювати. Дуже хвилювалися за перший врожай. Нам пощастило – минулий рік видався врожайним на зернові для всіх сільгоспвиробників.
Чоловіки Вашої команди сприйняли жінку-керівника?
Ми у колективі розуміємо один одного, і це головне. Я ж постійно була у роботі з ними довгий час. Але добре розумію, що жінці-керівнику треба більше працювати над власним професійним розвитком, аби тебе поважали. Коли приїжджають до нас представники інших фірм, при зустрічі зі мною відверто дивуються, що мають справу з молодою жінкою. Та у подальшому спілкуванні вони розуміють: очільниця «Олімпу» – керівник з досвідом.
У цей непростий час вести справу стало важче?
На даний момент ми багато використовуємо ресурсів для підживлення ґрунту: вносимо добрива, підкормлюємо озимі культури. У цьому році, як відомо, все набагато здорожчало. Ми спочатку прицінюємося, всі проблеми намагаємося вирішити вчасно Але жодного разу у нас не постало питання – чи сіяти на наступний рік? Багато аграріїв зменшують посіви. Але ж хто буде підтримувати державу та вирощувати хліб людям?! Хвилюємося, звісно, яка буде зима і від того залежать подальші наші дії та плани у наступному році. Та попри все озимі культури ми вже посіяли, днями досіяли 40 гектар пшениці.
Як долаєте труднощі, що виникають у роботі аграрія?
Зараз, мабуть, у кожного фермерського господарства, як і в кожного українця, одне бажання на всіх – чекаємо на скорішу Перемогу. Долаючи певні труднощі в аграрній сфері, пристосовуємося до нових реалій, міркуємо та приймаємо нові рішення. Якщо питання стосуються сільськогосподарських робіт у полі, то все обговорюємо разом з агрономом та з моїм заступником, який по сумісництву є моїм чоловіком. Приходимо до єдиної думки. Але сіяти і вирощувати хліб будемо, навіть, у ці нелегкі часи.
Цьогорічним врожаєм задоволені?
У цьому році ми зробили все можливе, аби мати гідний врожай. Хоча погода й не дуже тішила аграріїв. Були напади на посіви гусениці, з якою ми боролися різними сучасними технологіями. У підсумку – зібрали непоганий врожай. На превеликий жаль, цьогоріч елеватор «Каргілл» не працює з виробниками. Тож довелося нам прикладати значних зусиль та ресурсів, аби мати можливість зберегти врожай у складах. В основному все зібране збіжжя зараз на зберіганні, чекаємо на кращу цінову політику.
Втішні підсумки сільськогосподарського року – це результат спільної роботи колективу?
Колектив наш невеликий, всього 26 чоловік, але це віддані хліборобській справі люди. Із року в рік працюємо згуртовано та плідно. Знаємо всі плюси і мінуси кожного. Для мене дуже важливо, аби між нами було порозуміння. Тоді вся робота виконуватиметься злагоджено. Завжди раджуся з головним інженером Олександром Московцем, він чудова людина, професіонал своєї справи. Агроном товариства Петро Фоменко – спеціаліст, який знає всі тонкощі роботи у сільському господарстві. Ми разом з ним їздимо на поля, він бачить мою зацікавленість і навчає мене секретам аграрної справи.
Як плануєте свій день та відпочинок?
Робочий день у товаристві розпочинаю о сьомій ранку. А відпочинок тільки тоді, коли йде дощ. Всі думають, що в аграріїв це сезонна робота. Але ж ні! Є ще звітність, підготовка до наступних польових робіт, необхідні закупи треба зробити, вивчити зміни в законодавчих актах – і все це зробити вчасно. Ми звикли працювати протягом року. Якщо випадає якийсь проміжок часу на відпочинок, то це ми й називаємо відпустка. При нагоді, як є вільна хвилина, люблю малювати або провести час з родиною, зі своїм сином Броніславом. А коли щастить поїхати у невеличку подорож, то для мене це і є перезавантаження. Повертаюся до роботи з новими силами.
Вдома Ви теж керівник?
Інколи ловлю себе на думці, що так і є (посміхається). Але ми завжди обговорюємо важливі питання з чоловіком і разом приймаємо рішення. Звісно, у суто чоловічі справи – техніка, електрика, сантехніка – не втручаюся. Це вже справа чоловіка. Жінка повинна бути вдома і чудовою господинею, і дружиною, і мамою.
Ваша думка – Україна буде з хлібом?
Україна – це найкраща країна, де живуть щирі, працелюбні люди. Україна багата на родючі землі, славиться талановитими людьми, готових працювати у будь-якій сфері, що створюють добробут. І в сільському господарстві перш за все! Аграрії України забезпечують хлібом не тільки наш народ, а й багато інших країн світу. Тому на українських нивах завжди ростиме хліб! Головне – дочекатися Перемоги і тоді будуватимемо прекрасне майбутнє нашої держави.
